ЗМІСТ
1.
Озеленення населених
пунктів.
2.
Загальна характеристика
Голонасінних рослин.
3.
Сосна звичайна.
4.
Сосна кримська.
5.
Модрина європейська.
6.
Туя західна.
7.
Ялина європейська.
8.
Ялина колюча.
9.
Яловець звичайний.
Озеленення – невід’ємна частина облаштунку міст, населених пунктів,
різноманітних будівель. Декоративні насадження відіграють дуже важливу роль у
міському будівництві та благоустрої населених пунктів. Вони є одним з
найефективніших шляхів покращення умов проживання мешканців міст, селищ та сіл.
Отже, зелені насадження з відповідним
видовим складом деревних рослин є ефективним засобом оздоровлення навколишнього
середовища населених пунктів.
Найбільш поширеними декоративними
рослинами серед представників відділу Голонасінних в м. Марганець є: ялина звичайна, ялина
колюча, сосна звичайна, сосна кримська, туя західна, ялівець звичайний.
Перелічені рослини відзначаються високими декоративними властивостями і широко
використовуються в практиці зовнішнього озеленення. З кожним роком зростає
техногенний прес на людину, і вона все більше відмежовується від природи
стінами домівки, виробництва чи установи. Така ситуація змушує людину все
більше висаджувати рослини біля житла, промислових і службових приміщень, в
інтер’єрах різного функціонального призначення. Озеленення – невід’ємна частина
облаштунку міст, населених пунктів, різноманітних будівель. Озеленення наближує
природу до людського житла, до місця її роботи, покращує мікроклімат. Адже,
крім естетичної та душевної насолоди, яку дають рослини людині, вони збагачують
повітря киснем, знезаражують його від шкідливих промислових та побутових
викидів тощо. Людина повинна жити, працювати і відпочивати в здоровій, затишній
та красивій обстановці. І в цьому нам допомагають представники відділу
Голонасінні рослини.
Клас Хвойні
Відділ Голонасінні
Хвойні — найчисельніші і
найпоширеніші сучасні голонасінні рослини. За зовнішнім виглядом — це дерева і
кущі різних розмірів: від карликових сосен (1 м ) до гігантських дерев (секвойя – 100 м ).
Листки (хвоя, звідки і походить
назва класу) мають вигляд голок. Голки у поперечному перерізі округлі або
ребристі, або нагадують плоскі видовжені луски. Невелика площа листків та
особливості їхніх продихів (вони заглиблені у товщу листка) забезпечують майже
повне припинення випаровування вологи взимку.
У корі та деревині хвойних є
багато канальців, які називаються смоляними ходами, вони заповнені густою
рідиною — живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні швидко з'являються
краплі клейкої живиці, яка затягує рану.
Характерною особливістю більшості
хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому
щороку утворюється одне кільце, або так звана „лутовка”. За кількістю цих
кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів
(тільки видовжені або видовжені та вкорочені, листки при цьому розміщуються на
укорочених). У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони
опадають щорічно (модрина).
До хвойних належать сосна, ялина,
ялиця, модрина, туя, ялівець, тис, кедр, кипарис, секвоя.
Група № 1
СОСНА ЗВИЧАЙНА
Рід Сосна
Родина Соснові
Дерево висотою 25-40 м . і діаметром більше 1 м . Живе до 350 (600) років.
Хвоя парна, виходить із шкірястої коричневої піхви, довжиною 4-9 см (все залежить від віку
дерева) і шириною до 2 мм ,
лінійна спірально розміщена на пагоні, тверда, колюча. Зверху: темно-зелена,
знизу: сизувато-зелена від воскового нальоту. Хвоя живе 2-3 (8) років. Насіння
дозріває восени наступного року після цвітіння. Шишки поодинокі або сидять по
2-3 шт., продовгувато - яйцевидні, коротко загостренні, довжиною 3-7 см ., діаметром 2-4 см . Розкриваються шишки в
березні-квітні. Для прикладу, один гектар старого соснового лісу дає 4-15 кг ., насіння. Плодоносить
щорічно, але врожайні рік лише через 3-4 роки. Сосна звичайна дуже світлолюбива
порода, про що свідчить ажурна крона. Стовбур очищений від сучків. Щодо
конкуренції: легко витісняється більш тіневитривалими і швидкоростучими
породами. До родючості і вологості ґрунтів не вибаглива. Порода морозо - і
холодостійка.
Рід Сосна
Родина Соснові
Сосна Кримська, або Палласа
(Pinus Pallasiana). Названа за прізвищем великого вченого Палласа, німця, який
у ХVІІІ ст. як географ і природодослідник працював в Росії. Сосна Кримська —
підвид європейської чорної сосни (Pinus nigra), раніше розглядався як окремий
вид. У природі зустрічається в Криму, на Кавказі, в Малій Азії. Дерево швидко
росте, утворює красиву крону. Деревина міцна, смолиста.
Дерево до 20—30 м заввишки з
темним, майже чорним стовбуром і широкою парасолькоподібною кроною. Живе 250
(350) років. Хвоя по дві в пучку, дещо зігнута, колюча, завдовжки 8—15 см,
темно-зелена, щільна. Живе хвоя 3-5 років. Цвіте сосна кримська у травні.
Насіння дозріває на третій рік. Шишки сидячі, подовжено-яйцевидної форми
завдовжки 8—10 см. Посухостійка, росте швидко і маловимоглива до ґрунту,
мириться навіть з вапняними.
Група № 2
ЯЛИНА ЄВРОПЕЙСЬКА
Рід Ялина
Родина Соснові
У ялини є ще одна цікава особливість: її стара хвоя, яка після опадання вкриває шаром ґрунт у ялинових лісах, містить у собі речовини, які стримують проростання насіння і розвиток багатьох рослин. Краще ялина росте на родючих ґрунтах.
Вічнозелені ялини раніше за інші рослини очищують повітря від шкідливих бактерій, збагачують його фітонцидами, роблять приємним і цілющим, прикрашають наші садиби і оселі. Дорослі рослини ялини – це красиві, високі – до 50 м, а в деяких видів і більші – стрункі дерева з більше чи менше виявленою ярусністю розташування бічних гілок і густою ширококонусною, а частіше – вузькоконусною або, як її ще інколи називають дендрологи, кеглевидною кроною, низько опущеною до землі. По ярусах гілок ялини можна легко підрахувати її вік. Пагони ялини вкриті хвоєю, яка живе 6-9 років.
ЯЛИНА КОЛЮЧА
(срібляста, блакитна)
Рід Ялина
Родина Соснові
Група № 3
МОДРИНА
ЄВРОПЕЙСЬКА
Рід Модрина
Родина
Соснові
Дерево висотою 25 - 45 м ., і діаметром 80-100
(160) см. Живе 450-500 років. Стовбур прямий (іноді знизу шаблевидно зігнутий),
повнодеревний. У молодих дерев крона вузькоконусна, гостровершинна, а у старих
- неправильної форми. Поздовжні пагони голі, тонкі і жовтувато-бурі. Хвоя
довжиною 1-4 см .,
і шириною 1,5 мм .,
ясно-зелена, гострою жовтуватою вершинкою. Розташована на вкорочених пагонах по
20 – 25 хвоїнок у пучку. З’являється хвоя у березні-квітні, восени жовтіє і
опадає. Розмножується насінням. Плодоносить з 15-20 років і повторюється кожні
3-5 років. Дуже світлолюбива порода. Відносно морозо - і зимостійка. Вітростійка,
добре переносить забруднення повітря, до вологи і ґрунту мало вибаглива. Тому
її висаджують у містах для озеленення. Деревина модрини червонувата, багата
смолами, міцна, не гниє навіть у воді. Використовувалась для будівництва
кораблів і облаштування фортець.
Група № 4
Рід Туя
Родина Кипарисові
Туя як і всі представники
кипарисових рослина теплого клімату. Туя має чотири-п’ять видів у Північній
Америці та Східній Азії де утворює світлі ліси. Це кущі або дерева. Найбільш
відомою в культурі є туя західна — дерево до 20 м заввишки, пагони плескаті. Це
одне з перших дерев, яке потрапило до Європи з Америки на початку XVI ст. .
Крона у нього пірамідальна. Дуже красиве в молодому віці, а з віком втрачає
декоративність. Тіньовитривала. Широко культивується як декоративна рослина
майже в усіх країнах світу. Добре росте в Україні (крім степової зони). Туя
велетенська (Thujapticaata). Вид туї західної її можна відрізнити по скупченню
білих точок на нижньому боці листка. Це продихи. На своїй батьківщині вона
досягає висоти 50-60 метрів. Довговічна, доживає до 700 років. Деревина легка й
міцна. В Україні використовується як паркове дерево.
ЯЛІВЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ
Рід Ялівець
Родина Кипарисові
Яловець, Ялівець (Juniperus), рід
вічнозелених деревних рослин родини кипарисових. Близько 70 видів; на Україні —
9. Найпоширеніший з них Я. звичайний (J. communis), кущ або деревце (до 6 м заввишки), що росте в лісах
у Карпатах, на Поліссі і в північній
смузі Лісостепу, та Я. сибірський (J. communis subsp. alpina), кущ (30 —
90 см
заввишки), що росте в Карпатах вище гор. границі лісів разом з криволіссям. Як
декоративні рослини на Україні вирощують Я. віргінський та ін. Я.
використовують для закріплення пісків, створення живоплотів тощо; деревину Я.
використовують для виробу меблів, олівців тощо.
Яловець звичайний (верес,
ядлівець, можевел). Вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) з прямим
стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора сірувато-бура. Молоді
пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті
хвоїнки (8-20 мм
завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі,
зелені, при основі зчленовані. Зберігаються на гілках протягом чотирьох років.
Дводомна, рідше однодомна
рослина. Чоловічі органи спороношення мають вигляд жовтих колосків, які несуть
щитоподібні луски з трьома-сімома пиляками. Жіночі органи спороношення подібні
до зелених бруньок. Вони складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних
зачатків. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють
соковиту зелену шишкоягоду округлої форми (7-9 мм в діаметрі). Через рік
шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті
з твердою оболонкою.
Яловець звичайний росте в
підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина.
Запилюється у квітні — травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в
Карпатах (нижній гірський лісовий пояс), на Поліссі.
ЯЛІВЕЦЬ
КОЗАЦЬКИЙ
Рід Ялівець
Родина Кипарисові
Ялівець козацький
(Juniperussaabina). Родом він із степової зони Євразії. В Україні в природному
стані зустрічається досить рідко, зрідка трапляється в Закарпатті, в гірському
Криму. Низькорослий сланкий кущ родини кипарисових, висотою 1-2 м . Листки лускоподібні,
неколючі гілочки з сильним запахом.
Успішно культивують у багатьох парках України.
Комментариев нет:
Отправить комментарий